26-27 лютого відбулося відкриття туристичного сезону для туристів міста! Першим цьогорічним походом став ХV щорічний «Зірковий зліт» молоді у Оржеві, присвячений 67 річниці визволення Рівненщини від фашистських загарбників. Зліт проводиться з метою залучення молоді до здорового способу життя та розвитку туризму на Рівненщині. Змагання проходять у трьох категоріях: «масовий туризм», де враховується довжина маршруту та кількість учасників, «спортивний туризм», де увага приділяється важкості маршруту, та «культурологічний конкурс», що передбачає виконання пісень та сценок на патріотичну чи туристичну тематику. Для участі у змаганні з «масового» чи «спортивного» туризму команди подають заявки з певною поміткою. Наша команда заявилась у всіх 3-х категоріях.

Кожна з команд-учасників обирає собі один з маршрутів, що перетинаються у смт. Оржів – кінцевій точці збору усіх команд. Потрібно відмітити, що усі маршрути розташовані у вигляді зірки, через що зліт і називається «зірковим». Ольбери приймають участь у зльоті ще з першого року його відкриття, тож цього разу було вирішено створити збірну команду Кузнецовська для участі у ньому. Дитяча організація «Ольбери» та туристичні гуртки ПК РАЕС та БДЮТу сформували команду та розпочали активну підготовку до походу. Збірна обрала для себе один з найважчих маршрутів – Олександрія – Оржів. Щоб дістатися до місця призначення нам належало пройти 22 кілометри лісовими та польовими дорогами, проминувши два населених пункти та перейшовши через дамбу. Треба було подолати велику відстань, а часу мало… Отож, 26 лютого наша команда вирушила від залізничної станції «Кузнецовськ» о шостій годині ранку. О 10 годині нарешті прибули до Олександрії, де і почався наш піший шлях. Ми йшли лісовими дорогами, а інколи і самими доводилось протоптувати стежку. Першу годину іти було легко, і ми навіть встигали милуватися красою зимового лісу: снігом на гілках дерев, промінням сонця, що вдарялося об сніжинки, дробилося на мільйони різнокольорових іскринок і летіло в очі, сніговими заметами та слідами звірів, що пробігали нещодавно, навіть сніжинками, що сідали на рукавиці та рукави.. Перший привал 15 хвилин, щоб ковтнути гарячого чаю та перепочити. Та ці 15 хвилин видались такими довгими, адже якась нестримна сила тягла вперед, додавала сил іти далі, іти до перемоги! Але, чим далі – тим важче. І скоро навіть хвилинний перепочинок був щастям. Здавалось, що за цю, хоча б одну, хвилину встигнеш і перепочити, і наїстися, і виспатися. Але ми рухались уперед. Нарешті, через 4 години ходу, ми зробили перший тривалий привал на півтори години. Ми назбирали дров, розвели багаття, зварили чай та приготували обід. Звичайно, встигли і відпочити. А тому, вирушивши знову у дорогу, були повні сил. Друга половина шляху була не надто важкою, адже кожен відчував, що ціль уже близько. І чим ближче до Оржева ми підходили, тим кращим ставав настрій, тим вище піднімалися голови. Ми прибули опів на шосту – за півгодини до контрольного часу. Відмітилися у суддів і пішли шукати школу, в якій мали переночувати. Виявилось, що наймолодшими учасниками зльоту були члени нашої команди, а тому нам виділили цілий шкільний спортзал (у той час як всі інші команди залишились ночувати в наметах у лісі). Прийшовши туди, ми влаштувалися зручніше та почали розпаковувати наплічники, сушити речі, готувати їжу. Наближався час культурологічного конкурсу. Для участі у ньому наша збірна розділилася на дві команди. Не встигли ми кілька разів прорепетирували номери та пісню, написану спеціально для зльоту, як прибули судді. Ми виступили і повернулися до своїх попередніх занять. Не дивлячись на втому, ми до пізнього вечора грали у баскетбол та волейбол. А у підвалі школи знайшли справжнє свято для молодого туриста – альпіністські траси і переправи, а також тренувальну альпіністську стінку. Потрібно відмітити, що складнішу, та й взагалі найкращу у області, альпіністську стінку було запропоновано змонтувати у Кузнецовську, в приміщенні ЗОШ №5 для пропаганди туризму та альпінізму серед молоді. З нею туристи з Кузнецовська мали б змогу тренуватися та готуватися до обласних змагань. Міськими депутатами навіть було заплановане виділення коштів. Проте, знайшлися противники цієї ідеї, які у цілях «безпеки» дітей відхилили пропозицію (незважаючи на те, що багато українських шкіл мають такі тренувальні стінки). Отож, тепер наші команди займатимуть останні місця у змаганнях з альпінізму, віддаючи першість школярам, що мають можливість тренуватися на штучних або природніх скелях. Відбій оголосили о 10-й годині, проте ми ще довго не могли влягтися спати. Розмовляли, грали на гітарі та співали пісень, аж допоки втома не взяла гору. Прокинулися о 7-й ранку, і одразу ж почали збиратися. Вмилися, поснідали, склали наплічники та вирушили до пам’ятників, щоб вшанувати пам'ять загиблих за визволення Рівненщини. Спершу поклали вінок біля пам’ятника командиру загону УПА Сергію Качинському та трьом його побратимам, що мужньо загинули в бою с фашистами під час нападу на склад зброї у місцевому деревообробному заводі. Потім рушили до пам’ятника загиблим односельчанам, де вшанували їх пам'ять: поклали вінки від учасників зльоту та прийняли участь у мітингу. Невдовзі відбулось нагородження переможців. Збірна Кузнецовська зайняла: І місце у масовому туризмі, ІІІ місце у спортивному туризмі, І та ІІ місця у культурологічному конкурсі. Зібравши у коробку кубки, грамоти та вимпели рушили до залізничної станції «Оржів», звідки і відправилися додому. У 2011 році Ольбери планують взяти участь у обласних змаганнях у Новоставі та Решуцьку, організувати походи по рідному краю: у Соколині гори, Тріщаву та Біле озеро, спорядити експедиції у Карпати та Крим. Підводячи підсумки, можна сказати, що похід виявився доволі складним. На кожному кроці нас підстерігали труднощі та незручності, такі як мороз, глибокий сніг, мокрі ноги та жахлива втома. Кожен з нас, учасників зльоту, мав можливість перевірити свої витримку, силу, здоров'я, ступінь залежності від м'якого ліжка, теплої ковдри та домашньої їжі; проявити себе і свої найкращі якості; покращити свої фізичні дані. У цьому поході не обійшлося без підтримки, взаєморозуміння, тому ми навчились бути дружнішими та добрішими один до одного. Отож, це й похід можна назвати своєрідним відбором до участі у складніших походах. Що ж дає дітям туризм? Не вірно було б думати, що лише фізичний розвиток. Туризм екологічно виховує дітей, вчить їх відповідальності, самостійності, дає вміння працювати в команді і позбавляє конфліктності та розвиває людей всебічно. Ми дякуємо організаторам цієї поїздки: начальнику відділу у справах сім’ї та молоді міськвиконкому Я. Кузло за фінансову підтримку, а також за величезний обсяг роботи, виконаної при підготовці до змагань керівникам походу і працівникам РАЕС Ковальцю Сергію Васильовичу, Таякіну Сергію Михайловичу, П'ятенку Максиму Олександровичу, Бутейцю Олександру Васильовичу та Кудрику Олександру Анатолійовичу.

Нікітчук Євгенія

ЗОШ №3 11-А клас