В останні роки у нас, на заході України, не випадало гарного, білого снігу. Зима в самому розпалі, тому, не гаючи часу, Кузнецовська дитяча громадська організація Ольбери і члени туристичного гуртка ПК РАЕС вирушила на пошуки снігу до Українських Карпат. Це був перший похід в новому році…

Наша поїздка тривала з 05.02.09 по 10.02.09, в похід поїхали ті, що дійсно це заслужили, ті хто в 2008 році приймали участь в змаганнях та показали кращий результат в туристичній підготовці. До станції Воловець ми прибули о 12 годині, потім ми приїхали на базу Дитячого альпійського руху України (ДАРУ) у с. Подобовець. Сюди ми вже приїжджаємо 5 років поспіль, оскільки нам тут дуже подобається. Живемо ми у великому будинку, з якого видно гарні гори Закарпаття: Гемба та Великий Верх. Біля будинку протікає струмок який милозвучно вирізняється своїм журчанням в тишині карпатських гір. Крім нас сюди також приїжджають багато дітей які займаються туризмом, вони мають змогу потрапити сюди завдяки програмам Діти Вулиці ти ДАРУ . Нас зустріла люб’язна хазяйка табору Стефaнович Людмила Григорівна і ми не гаючи часу почали розселюватись. Вся наша група складалась з 19 хлопців і ми були розселені в окреме крило більшого будинку (4 кімнати та кухня). Кожен з нас мав свої відповідальні обов’язки, ми були поділені на групи, старші відповідали за кожного свого підлеглого, і старались у всьому їм допомогти. Були призначені коменданти, які слідкували за порядком в кімнатах і відповідали за приготування їжі, командири, завхози - такі відповідальні обов’язки дають хороші навички в подальшому житті. Після цього був проведений інструктаж і нас ознайомили з планом подальших дій. Переодягнувшись ми вирушили на прогулянку по місцевості. По прогнозах в Карпатах мав бути сніг, та на превеликий жаль цілу ніч йшов дощ, тому майже всі дороги у селищі були вкрити грязюкою, але це не лякало нас, ми йшли далі і милувались красою Карпатської природи: ми завітали до нашого улюбленого водоспаду Шепіт, який після дощів був дуже повноводним, хлопцям він дуже сподобався, а ті хто були перший раз взагалі були в захваті. Рев падаючої води, свіже карпатське повітря, наповнювали хлопців силою та енергією. Над водоспадом знайшли галявину вкриту снігом і з веселими криками почали грати в сніжки. Отож, сфотографувавшись ми вирушили до дому. Вдома ми повечеряли і пішли дивитись учбові фільми по катанню на лижах та сноубордах після чого отримали гірське спорядження (лижі та сноуборди ).

На другий день, ранком прокинулись чергові, розтопили пічку і зварили сніданок. Поснідавши всі зібрались і вирушили в гори. Так як снігу на схилах гір не було, підйомники не працювали, тому ми йшли з рюкзаками аж на верх, де ще не розтав сніг, піднявшись на висоту більшу ніж кілометр знайшли собі непогане місце для катання. Хто став перший раз на лижі чи сноуборд звичайно падали, але вставали і пробували ще. А вже ті хто приїхали не вперше старались допомогти і навчити новачків і показували їм «майстер клас», згодом ми зробили трамплін. Всі охочі мали змогу спробувати стрибнути з нього. Накатавшись до несхочу ми пішли до дому. В дома ми переодягнулись, адже всі були промоклі та стали чекати поки чергові зварять їсти. Дочекавшись довгоочікуваної вечері діти виснажені тяжким підйомом та спуском (в той день ми пройшли більше 20 кілометрів) їли швидко і просили добавки. Прибравши після себе пограли в різні психологічні ігри ми розійшлися по кімнатах відпочивати.

Третій день, розпочався з того що чергові вже зварили їсти і почали нас будити. Вмившись у струмку всі сіли за стіл. В цей день перед нами стояв досить легкий шлях, на крісельному підйомнику у с. Пилипець піднятися на висоту 1200 метрів і там кататися. Тому зібравшись ми вирушили до підйомника якій за 15 хвилин підняв нас до снігу. Усі в цей день катались значно краще, важко було тільки підніматись в черевиках та с лижами і сноубордами, та ми розуміли що це для нас краще адже ми тренуємо ноги. Також стрибали з трамплінів. Коли сонце сховалось за горами прийшла пора іти додому. Ми розсілись по кріслах і поїхали вниз розглядаючи зелені долини. З’їхавши на підйомнику донизу всі пішли додому. Вдома ми повісили мокрі речі сушитись, зварили вечерю та поїли, всі так потомились, що відразу позасинали.

На четвертий день, ми знову вирішили йти туди де були вчора. Вранці чергові наносили воду в душ, щоб помитися після тяжкого дня. В цей день в нас було свято, бо одному із хлопців, Беньку Дмитру виповнювалось 11 років і ми його дружно вітали, подарували справжній компас. Поївши ми знову пішли до підйомника . Вночі стало холодно вдарили морози і пішов сніг. Виїхавши на верх, ми побачили що мороз був досить сильним - сніг не провалювався. Тому кататись було не досить зручно, тим більше затягувало хмарами і ми катались в хмарах. Свіже повітря ,засніжені вершини і круті схили надихали нас йти все вище і вище. Ввечері всі катались значно краще ніж в перший день і в 17:00 ми пішли додому. Вдома помившись в душі, діставши солодкі рулети, всі сіли за святковим столом і продовжили день іменинника. Потім зібравши рюкзаки і прибравши в кімнатах лягли спати (з ранку треба було їхати).

На 5 день ми встали дуже рано, одяглись, прибрали кімнати, попрощались з хазяйкою і вирушили додому. На згадку про ДАРУ кожному були вручені великі календарі з гірськими краєвидами та краєвидами тих місць де хлопці відпочивали в минулому році в табори Лебедівка. В Кузнецовськ їхати не хотілося... В 12:30 ми прибули до Львову. Оскільки наш поїзд відправлявся аж в 19:00 у нас було багато вільного часу, тому ми вирішили розділитись на групи та погуляти по цьому гарному місту. Ми відвідати багато визначних місць, сфотографувались на пам'ять і купили сувеніри рідним та близьким.

Цей похід був дуже насиченим. В ньому хлопці відкрили для себе багато нового. Перш за все навчились кататись на лижах та сноубордах. Вони набули досвіду в тому як потрібно: варити їсти, рубати дрова, розводити вогнище, хлопці познайомились блище и зрозуміли, як добре діяти разом та допомагати один одному, навчились жити в команді де один за всіх і всі за одного. Також хотілося б відмітити найменших учасників походу які гідно пройшли це випробування і добре себе показали, це п’ятикласники: Панченко Петро, Бенько Дмитро, Щербачук Владислав та найменший з усіх, учень 4-го класу Осійчук Михайло. На цей рік у нас також заплановано багато різних походів .Ми маємо сходити в Крим де буде організований з’їзд дитячих організацій, також ми плануємо з’їздити на море у скаутський табір, де весело відпочинемо, також будуть серйозні походи в Карпати по Горганах, походи по області, відпочинок на Білому озері.

Ми щиро дякуємо за цю поїздку та можливість відпочити, вивчаючи рідну природу і помилуватись зимовими Карпатами нашим міським депутатам, яки підтримали дитячі програми по туризму та міськвиконкому, який профінансував цю поїздку.