Наша Україна славиться своїми мальовничими лугами, степами, а також високими горами Криму та Карпат. Краса Карпатських гір ніби притягує до себе туристів, які прагнуть помилуватися ціми високими гірськими схилами. Отож з 18.08.08 по 27.08.08 організація «Ольбери», що знаходиться у нас в Кузнецовську, також вирішила пройти нелегкий маршрут Карпатами. В групу були відібрані хлопці з хорошою фізичною і моральною підготовкою. Школярі готувались до цього походу майже рік – вранці бігали навколо стадіону, на протязі дня займалися іншими фізичними вправами. Cеред 17 хлопців була ще й одна дівчина - Шкляєва Валерія, учениця 7 класу. Маршрут був досить непростий - нам потрібно було підкорити всі двухтисячники Карпат, ще хлопці повинні були відвідати самі високогірні озера. Отже перший день оходу почався з того, що ми всі дружно з’їздили в с.Ділове де відвідали географічний центр Європи. Після цього ми поїхали в селище Луги з якого і починався наш маршрут. Згодом наша група вирушила в дорогу, ми йшли по рівній дорозі насолоджуючись краєвидами й чистим повітрям Карпат. Всім відомо, що в Карпатах була повінь, а наша група якраз йшла тими місцями, де текли бурхливі води річок. І під вечір ми прийшли на галявину де й розбили намети. З цієї поляни було видно нашу першу вершину Піп – Іван, на якій стоїть недобудована обсерваторія, яка нам знизу здавалась дуже маленькою. Група швидко зготувала їсти і заснула. Прокинувшись ранком чергова група зварила сніданок. Тому швидко поївши ми зібрали табір і вирушили дружно в гори. Відразу ж нас чекав важкий підйом, всі до останнього йшли чекаючи привалу. Підйом лісистим схилом тривав приблизно 3 години, далі йшли полями, але всеодно вгору. Йти було важко адже весь час набирали висоту. І ось ми опинились під самою вершиною, тобто перед штурмом. І в останньому ривку ми вийшли на вершину Піп - Івана Чорногорського висотою 2028 м. На ньому розбили табір, укріпили палатки, тому, що на вершині дув сильний вітер, на газовій плиті зварили їсти. З водою були проблеми тому штурмова група обшукувала місцевість в пошуках джерела. Знайшлося воно значно нижче вершини. Всі дуже втомилися за день, тому обійшовши обсерваторію група дуже втомилася і швидко заснула. Це була наша перша високогірна ночівля, а хлопці досить непогано сприйняли висоту. Як завжди ми проснулись, коли чергова група зварила їжу, поснідавши ми збігали за водою і натягли трасу щоб хлопці могли полазити по кам’яних стінах обсерваторії. Пообідавши ми дружно зібрались і вирушили далі по маршруту на оз.Несамовите. Йти було неважко, бо йшли ми по хребтах. І ось ми підкорили другий двухтисячник - це гора Бербенескул висотою 2035м, з якої і побачили озеро Бербенескул – це саме високогірне озеро України. Не гаючи часу ми пішли далі. Залишивши рюкзаки ми збігали на третій двухтисячник - Гутим Тамнатик висотою 2018м, де сфотографувались і вирушили до рюкзаків, далі ми піднялись на вершину Ребра висотою 2001м де збудували тур з каміння і пішли далі до озера. Через годину руху ми були на озері Несамовитому. Поставивши намети всі швидко заснули, адже були виснажені днем. Ранком була чудова погода, на озері ми мали стояти ще два дні, тому зварили їсти і пішли купатись, трошки відпочили і взявши спорядження пішли на Шпиці де намагалися полазити по скелях . Налазившись ми пішли до табору де поїли, покупались і почали грати в різні ігри. В ігри грали довго, тому виснажені, як завжди швидко заснули. Другий день на озері також був хороший, тому ми пішли на саме високе озеро Карпат і України – Бербенескул, воно знаходиться на висоті 1801 м. Там ми покупалися, полазили по ближнім скелям і пішли в табір. Прийшовши відразу поїли і далі почали грати в різні ігри. Ввечері почався сильний дощ і здійнявся сильний вітер, всі моментально розбіглись по наметах. Прокинувшись ми побачили що дощу немає, але ми опинилися в хмарі і видимість сягала близько 10 метрів, а в інших таборів вітер навіть намети в озеро позносив. Ми зібрались і помаленьку пішли на Говерлу, адже було 24 число - «День Незалежності». При поганій видимості школярі й не помітили що опинились під Говерлою тому швидко на неї піднявшись ми побачили хрест і прапор нашою держави, хлопці відразу зрозуміли що це найбільша вершина України – Говерла висотою 2061м. Був сильний холодний вітер тому температура була менше нуля, сфотографувавшись, група пішла вниз під Петрос. Біля нас пасли корів і овечок. Ми повністю промокли, тому розвели багаття, поїли, посушились і пішли спати. Вночі також ішов дощ, але без вітру тому учні швидко заснули під шум падаючих крапель. рокинувшись ранком, вділи сухий одяг, поснідали і штурмова група підкорила Петрос - нашу шосту вершину. Петрос був в тумані, швидко зайшовши на нього ми побачили хрест в який вдарила блискавка і який розламало на дві частини і церкву яку також розбила блискавка, група сфотографувалась і пішла в низ. Зібравши табір пішли в Кваси звідки мали поїхати додому. В Квасах ми були о десятій годині там дочекавшись потяга поїхали у Львів.

У Львові хлопці переодяглись в чистий одяг, поїли, погуляли і поїхали додому де нас чекав накритий стіл, тепел ліжко, і любляча родина.

Цей похід багато чого дав хлопцям - вони навчились поважати одне одного, допомагати один одному, варити їсти, рубати дрова, розпалювати вогнище.

Цей похід був здійснений за програмою «День Незалежності». Дякуємо за фінансову підтримку нашим міським депутатам, та керівнику Ковальцу Сергію Васильовичу який провів нас по цьому маршруту і показав ці прекрасні схили Карпат.