Тріщава 2011
Дитяча громадська організація «Ольбери» організовує для дітей близько 12 походів на рік. Інколи ми ходимо по давно відомим нам місцям, а інколи самі розробляємо маршрути. Одні походи організовуються рідко, інші – з завидною регулярністю. Одною з таких «традиційних» подорожей є похід «Тріщава» до однойменної заповідної зони (Сарненський р-н.). Туди ми вирушаємо двічі на рік – навесні та восени. Хоч кожен кущ у Тріщаві вже давно вивчений, а сам похід став «звичайним ділом», ольбери люблять цей похід. Люблять за те, що саме за ці кілька днів можна досхочу налазитись по натягнутим трасам, потренуватись і прийняти участь у змаганнях з туристичних дисциплін.Цьогорічний похід «Тріщава» був запланований на 9-10 квітня, а підготовка до нього почалася за кілька тижнів. Похід не обіцяв бути набагато особливішим за усі попередні «Тріщави», але не так сталося, як гадалося. З учасників цьогорічної «Тріщави» навряд чи хтось наважився б назвати її звичайною. Що до мене, не впевнена, що хоч одна з «Тріщав» була такою ж екстремальною.Отож, передвісниками «захоплюючої подорожі» стали… Так, частково чорні коти, які в останній тиждень перед походом стали надзвичайно активні і по кілька разів на день перебігали дорогу ольберам. Але головними передвісниками стали Прогноз Погоди та Штормове Попередження, які говорили до нас з екранів телевізорів, надр інтернету та уст наших родичів. Але ольбери і не думали відміняти похід.Для зручності вирішили розділитися на дві групи – групу забезпечення та основний склад. Група забезпечення, що складалася з восьми чоловік, вирушала у п’ятницю близько 17 години з усіма речами та спорядженням. По прибутті на місце призначення ми повинні були поставити намети, зібрати, порубати та скласти дрова, натягнути тент над багаттям, викопати сміттєву яму, наварити їжі та чаю. Та до цих завдань несподівано додалося ще одне. Неподалік від галявини, на якій ми розмістили наш табір, горів старий великий дуб. Вітер зривав з дерева жарини, вони летіли і падали на землю у радіусі
20 метрів
від дуба. Земля була схожа на тіло леопарда – руда торішня трава і чорні плями вигорілої землі там, де падали жарини. Хлопці бігали з казанками до річки і гасили ті «леопардові плями», яких ставало більше і які ставали більшими. Сильний вітер заважав ставити намети; тент здійснив свою давню мрію
і, взаємодіючи з вітром, перетворився на парус; дощ не давав розслабитись – різко починався, а через кілька хвилин так само різко закінчувався. А дуб продовжував горіти. Не можу не подякувати людині, яка зробила усе, що могла, для того, щоб запобігти пожежі у лісі. Людині яка видзвонювала пожежникам та лісникам, вимагаючи приїзду пожежної машини (і таки цього домоглася) – Олександру Бутейцю, працівнику НТЦ РАЕС. Пожежники прибули лише через кілька годин. Спочатку здавалось, що небезпека минула, але жар, що зачаївся всередині дерева, скоро знову дав про себе знати. Група забезпечення прийняла рішення організувати нічне чергування. Чергували парами по півтори години, і, здавши зміну, нарешті йшли спати. Незнаю, як там іншим, а от мені у двох светрах, двох парах вовняних шкарпеток, зимових штанях та у обіймах мого молодшого брата Влада спати було тепло…Прокинулися рано, і почали готуватися до приїзду основного складу: готували сніданок та прибрали у таборі. Візит до дуба показав, що вночі дощ загасив тліюче дерево.Дочекавшись основну групу ми поснідали і розпочали підготовку трас: підвісили колоду, натягнули паралельні мотузки, «метелика» та інші. Півдня ми тренувалися, а після обіду провели змагання, у яких взяли участь 6 команд. Перше місце посіла команда «Ольбери-1», друге – «Мандри»
туристичного гуртка БДЮТу, третє – команда туристичного гуртка ПК РАЕС. Змагання закінчились пізно ввечері, тому ми повечеряли і пішли спати. Наступного дня, зранку, провели змагання зі спортивного орієнтування. Серед дітей до 13 років І місце посів Панченко Петро (Ольбери), у віковій категорії 13-15 років першим став Крупченко Олександр («Мандри», БДЮТ), серед дітей старших 15 років кращим став Сергій Костючик (Ольбери).Після завершення змагань разом пообідали, зняли траси, склали табір та вирушили додому.За можливість попрацювати над собою, покращити свої фізичні дані, позмагатись і просто гарно провести час ми дякуємо голові відділу у справах сім’ї та молоді Ярославу Кузло та керівнику дитячої громадської організації «Ольбери» Ковальцю Сергію Васильовичу.
|
