18.02.2018, 06:31
Меню сайту
Міні-чат
Для того щоб побачити міні-чат увійдіть на сайт під своїм зареєстрованим іменем, або зареєструйтеся!

Наше опитування
Якою мовою ви хочете бачити цей сайт?
Всього відповідей: 242
Головна » 2018 » Лютий » 7 » Пісків – Берест овець - Оржів
Пісків – Берест овець - Оржів
16:21

 

"Пісків – Берест овець - Оржів"

У лютому Ольбери пішли в похід «Зірковий зліт 2018» на дві ночівлі (02.02.18-04.02.18). О 16:45 туристи зібралися на зупинці «Автохатка» і виїхали автобусом до залізничної платформи. Прибули до с. Пісків о 21:30, через декілька кілометрів до нас приєднався ще один турист, і тепер нас дванадцять, четверо з яких дорослі і досвідченні туристи (Максим П’ятенко, Олександр Бутеєць, Олег Шинкаренко та Ігор Капітула). О пів на другу ночі вже 3 лютого ми прибули до місця ночівлі – Берестовецької ЗОШ І-ІІІ ступенів (директор – Раїса Петрівна Таргоній-Коваль). Ольбери були дуже вражені тим, що нас не лише привітно зустріли, а й напоїли теплим чаєм і накормили печеною картоплею. Поївши, ми швидко вляглися спати. Так як всі були стомленні, спали без задніх ніг.

Ранок почався дуже «гарно»: в 07:30 Чернявський Дмитро (доречі він був штурманом) включив світло і прокричав «Підйом! Сім хвилин на збір спальників!». І ми всі дружно, розкривши очі, почали складати карімати та спальники. Поснідавши смачною кашею і випивши чай, ми відвідали в музей, який знаходився на другому поверсі школи. Там Раїса Петрівна розповіла нам дуже багато цікавого про їхній скарб – базальт, який люди не цінують. З хорошим настроєм ми вирушаємо далі. На нас чекає ще 27 км переважно лісової дороги. Приблизно через 2 км ми зустрілися з першою перешкодою: канава, через яку, не намочивши ноги, не можна було пройти. Але Олег Шинкаренко, знявши взуття, перейшов канаву. А Дмитро Чернявський, тим часом, поліз по тоненькій колоді. Перейшовши на той берег, обидва туристи притягли колоду, завдяки якій змогли і перейти всі інші. Ще більше виснаженні, через 6 км ми наткнулися на ще одну перешкоду: річечка. Але там прийшлося зробити лише перила, а переходили ми по дереву яке впало раніше. Подолавши ще декілька кілометрів, ми прийшли в с. Жильжа. Там ми несподівано для нас побачили гарну пару лебедів, які кружляли на воді перед нами. Саме в цьому селі ми зробили привал. Зупинилися біля місцевого магазину, де діти набрали «калорійку» та нагріли воду, скориставшись їхніми розетками та нашими кип’ятильниками. Поки одні дивилися за водою, інші прибрали місце та накрили пеньок-стіл нашими сух. пайками. Поївши, Ольбери вирушили далі. Поки не стемніло, все обходилось без перешкод, лише Богдан Мороз не давав розслабитися. Якщо зробиш хоч крок в бік, відразу почуєш суворим голосом «Колона по одному!», а якщо відстанеш, то не менш суворим голосом пролунає «Не відставайте!». Завдяки йому всі трималися разом. От вже і темно. До Оржева залишилося пару кілометрів, і ми помічаємо, що нема Олександра Бутейця. Дмитро Чернявський зв’язався з ним по рації, а Олександр веселим голосом сказав, що ми пропустили поворот. Нам прийшлося вертатися назад приблизно на 100 м. Завернувши в потрібну сторону на Ольберів чекала ще одна пригода: крутий спуск, покритий снігом. Саме тут були численні падіння. Останні пару метрів всі розмовляли про школу. Це напевно єдиний випадок, коли всі так сильно хотіли в школу. Ось ми на місці, скинули рюкзаки і почали чистити картоплю, варити суп, робити чай, розкладати спальники і тд. Саме в спортзалі я помітила дуже цікаву картину: пару хвилин тому молоді туристи ледве йшли, а тепер ці ж самі туристи бігають, підтягуються, стрибають… Після вечері в нас був «розбір польотів», де ми обговорили всі події за останні півтора дні. Вже 23:15, всі лягають спати.

7:00: нас всіх будить стукіт черпака об кришку казана і знову: «Підйом!!! Сім хвилин на збирання спальників!». Ось ми вже поїли і попили солодкий чай, прибирали після себе, і залишився час на розваги. Ми поділилися на дві команди і почали грати в «гарячу картоплю» через сітку. О 09:30 ми залишаємо спортзал і тримаємо курс по пухкому снігу на залізничну платформу Оржів. Приїхавши в Рівне, ми пішли в піцерію, але там довго готували, тому в нас була пробіжка пару метрів, щоб не запізнитися на дизель. В дизелі хто фотографувався, хто їв, хто грав в карти, і всім було весело. Приїхавши до рідного міста, всі втомлені та переповнені емоціями, попрощалися і розійшлися.

 

    Учасниця походу
    Вероніка Котельникова

 

Переглядів: 20 | Додав: AlexS
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Календар новин
«  Лютий 2018  »
ПнВтСрЧтПтНдНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього 1
Гостей 1
Користувачів 0
Copyright MyCorp © 2018