Поки підлітки проводять літні канікули у таборах, у селах чи інших місцях, організація «Ольбери» вирішила організувати екстремальний відпочинок і наприкінці серпня поїхала до Карпат. Готувались до цього походу понад 5 місяців – кожен ранок фізичні вправи, сходили в декілька походів по рідному краю, продумали до найменших дрібниць маршрут і все найнеобхідніше спорядження – навіть були готові витримати кількаденний дощ (взяли газові міні плити і газ для них – за допомогою цього обладнання можна готувати їжу прямо в наметі), розподілили обов’язки (слідкуючого за багаттям, штурмана, відео і фото оператора і т.д.)… Наш похід проходив по програмі «День Незалежності» і був присвячений цьому важливому для нашої країни святу! Наш маршрут пролягав через національний парк «Горгани», де росте понад 100 рідкісних рослин, а з них більш ніж 25 занесено до червоної книги України. Горгани є найбільшою за площею так званих «скибових» або Зовнішніх Карпат. За вісім днів ми мали подолати маршрут протяжністю понад 100 кілометрів. У цьому поході брали участь 10 підлітків і троє дорослих на чолі з керівником Панченко Дмитром Володимировичем - робітником РАЕС. У цей похід спеціально взято декілька новачків, щоб перевірити їх витривалість та силу волі. Приїхавши зі Львова в Івано-Франківськ ми пішли реєструватись до КРС (контрольно - рятувальної служби), де побачивши наш маршрутний лист і списки учасників серед яких були діти віком від 11 до 17, рятувальники сказали, що такий складний маршрут нам не пройти і можна за першою ж горою стати табором і відпочивати, збирати в лісі гриби та ягоди. Ми лише посміхнулись у відповідь адже це далеко не найважчий маршрут і не найслабша група які коли-небудь були в нашої організації. Похід розпочався у селі Татарів Івано-Франківської області. Перший день був одним з найважчих адже потрібно було звикнути до рюкзаків, атмосферного тиску і висоти на якій ми знаходилися. Подолавши перший відрізок маршруту ми зайшли на першу гору - Хом’як – висотою 1540м на вершині якої знаходилась статуя Богородиці. На другий день ми подолали гори Синяк (1605м) та Малий Горган (1592м) і увійшли до заповідника «Горгани». Горгани - це важкодоступний район Карпат, на вершинах цих гір знаходиться багато великих кам’яних брил(«горганами» місцеве населення називає нагромадження великого каміння) по яким досить важко ходити, а ще й іноді доводиться стрибати! Ввечері розбили табір на перевалі Столи, названій так через велику пласку вершину, навколо височіли чудові гори. На слідуючий день пройшли карпатське село Бистриця і вечором зупинились біля водоспаду - шум воді від котрого ми почули ще за декілька сот метрів. Підійшовши ближче ми побачили, що холодна та чиста вода падала з висоти 3-х метрів. Поруч нами був встановлений табір. Наступного дня деякі сміливці навіть купались у ньому! Наступний день був одним з найтяжчих - ми подолали перевал Окопи і Пекло (вони розташовані вздовж старого Польсько - Чехословацького кордону) і спустились в долину Рушина, тут ми розбили табір для того щоб звершити сходження на найвищі гори Горган, розташовані на Хребті Сивуля. Зранку лишив у таборі чергових, ми пішли на сходження Великої (1836м) і Малої Сивулі і також Боревки, Лопушни висотою близько 1800м. На шляху до нашого табору знайшли величезні зарості малини, там ми затримались аж на півгодини, але ніхто не міг згадати коли ми останній раз так наїдались. Переночувавши ми пішли далі по маршруту, вздовж перевалу Тавпіширка, знову побували у Бистриці, закупили продуктів, зарядили мобілки і заспокоїли батьків, оскільки в горах мобільний зв’язок працював далеко не завжди. Також побували на перевалі Легіонів. Наступного дня мали вийти в район гірського курорту Буковель. Ночували в хаті пастуха, який приніс нам ціле відро парного молока яке всі з превеликим задоволенням випили. Спустившись в Буковель до будинків ми нарешті побачили цивілізованих людей, адже в Буковель навіть літом приїздять на відпочинок. Але мав він зовсім не такий вигляд як на рекламних плакатах – скрізь щось будували всюди ходили робітники – будівельники, щось носили, вдалині виднілось величезне будівництво, закіптюжене повітря було значно брудніше ніж у горах. Похід наш скінчився там же ж де й почався – в Татареві в який ми приїхали спустившись з гір із Буковеля. В очікуванні потяга, не зважаючи на втому попередніх днів, зіграли в футбол з місцевими дітьми - і звісно виграли! Потім покупались у ставку і сіли на потяг. Приїхав у Львів в очікуванні нашого потяга ходили вуличками стародавнього міста, купували сувеніри і подарунки рідним…Вже у Львові згадували, що лише вчора краєвиди були такі гарні, повітря таке чисте, вода в струмках така прозора, і думка про те що ми ще не раз туди підемо не покидала наших голів. Хоч нам і довелось віддати Карпатам багато своїх сил але натомість ми отримали купу гарних спогадів, потоваришували один з одним сильніше. Цей похід був дуже цікавий адже кожному його учаснику надавалась можливість пожити в горах в наметі більше тижня, а така можливість випадає не часто. Більш досвідчені ділились своїми знаннями та досвідом з новачками, вчили їх правильно розпалювати багаття, облаштовувати табір, ставити намети, рубати дрова. Ми хочемо подякувати відділу у справах сім’ї та молоді міськвиконкому за фінансову допомогу цього похода, меру нашого міста Коровкіна В. О. і міських депутатів за підтримку дитячих організацій та туризму в місті.
ранок фізичні вправи, сходили в декілька походів по рідному краю, продумали до найменших дрібниць маршрут і все найнеобхідніше спорядження – навіть були готові витримати кількаденний дощ (взяли газові міні плити і газ для них – за допомогою цього обладнання можна готувати їжу прямо в наметі), розподілили обов’язки (слідкуючого за багаттям, штурмана, відео і фото оператора і т.д.)… Наш похід проходив по програмі «День Незалежності» і був присвячений цьому важливому для нашої країни святу!
організації. Похід розпочався у селі Татарів Івано-Франківської області. Перший день був одним з найважчих адже потрібно було звикнути до рюкзаків, атмосферного тиску і висоти на якій ми знаходилися. Подолавши перший відрізок маршруту ми зайшли на першу гору - Хом’як – висотою 1540м на вершині якої знаходилась статуя Богородиці. На другий день ми подолали гори Синяк (1605м) та Малий Горган (1592м) і увійшли до заповідника «Горгани». Горгани - це важкодоступний район Карпат, на вершинах цих гір знаходиться багато великих кам’яних брил(«горганами» місцеве населення називає нагромадження великого каміння) по яким досить важко ходити, а ще й іноді доводиться стрибати! Ввечері розбили табір на перевалі Столи, названій так через велику пласку вершину, навколо височіли чудові гори. 
Зранку лишив у таборі чергових, ми пішли на сходження Великої (1836м) і Малої Сивулі і також Боревки, Лопушни висотою близько 1800м. На шляху до нашого табору знайшли величезні зарості малини, там ми затримались аж на півгодини, але ніхто не міг згадати коли ми останній раз так наїдались.