18.07.2018, 11:39
Меню сайту
Міні-чат
Для того щоб побачити міні-чат увійдіть на сайт під своїм зареєстрованим іменем, або зареєструйтеся!

Наше опитування
Якою мовою ви хочете бачити цей сайт?
Всього відповідей: 248
Головна » 2018 » Травень » 29 » Дениші 2018
Дениші 2018
15:56
"Дениші 2018"

З 9 по 13 травня члени ГО "Ольбери" здійснили вже ставший традиційним виїзд на скелелазіння на природних рельєфах поблизу с. Дениші Житомирського району. Восьмеро скелелазів під керівництвом ГРКС (голови ради конкретної справи) 15-річного Дмитра Чернявського та при допомозі старійшин Олександра Бутейця та Максима П'ятенка 8 травня увечері сіли на "київський" потяг до Коростеня, звідти рано вранці 9 травня - регіональним потягом до Житомира. Від залізничного вокзалу обласного центру маршрутне таксі № 109 підвезло нас прямісінько до місця нашої постійної дислокації - на плато, під яким, власне, і знаходяться денишівські скельні виходи.

Першу половину дня 9 травня (середа) присвятили облаштуванню табору: заготівлі дров, встановленню наметів, майстрування із колод і дощок обіднього стола і лавиць тощо. А після обіду приступили власне до лазіння. Завдяки тренуванням на скеледромі, а також новопридбаному спорядженню (у тому числі, подарованому вихованцем "Ольберів", а нині професійним альпіністом Микитою Балабановим) рівень нашого лазіння став значно вищим. Траси ми заводили з нижнім страхуванням вже без сторонньої допомоги - найкраще в цьому показали себе 13-річний Ілля Федінчик та Дмитро Чернявський.

Для тих, хто не знайомий з особливостями проходження скелелазних маршрутів, поясню, чим верхнє страхування відрізняється від нижнього. Лазіння з верхнім страхуванням - це коли мотузка заведена у карабіни, які прикріплені до так званої "станції" - металевого кільця (кілець) на самому верху скельної траси. Для скелелаза страхувальна мотузка таким чином знаходиться весь час угорі і при зриві, якщо страхуючий вчасно зреагує, "проліт" буде мінімальним. Зовсім інша справа - нижнє страхування. Між землею і станцією на маршруті через приблизно рівні проміжки (1,5 - 2,5 м) забиті у скелю металеві петлі - так звані "шлямбури". Мотузка знаходиться повністю на землі, страхуючий заводить її у свій спусковий пристрій ("стакан", "вісімка"), скелелаз прив'язує її до своєї страхувальної системи, долазить до шлямбура і чіпляє у нього так звану відтяжку (два карабіна, з'єднані перемичкою), а вже у відтяжку чіпляє мотузку. Складність полягає у тому, що всі ці дії він має виконати однією рукою, часто-густо у незручному та напруженому положенні. Отже, доки скелелаз не "зашлямбурився", точка страхування може знаходитися у метрі-двох під ним і при зриві він пролітає до 4-5 метрів униз. Тому до заведення трас допускаються лише ті скелелази, які пройшли спеціальне навчання і склали практичний іспит.

Кожна з Денишівських трас має свою назву і категорію складності. Є простенькі - "Мокрая щель", "Їжак", "Буераки", "Мазурка", "Ятаган", де можуть спробувати себе й новачки, а більш досвідчені потренуватися у заведенні мотузки. Більш складні траси - "Черепаха", "Бутылка", "Мотоцикл", "Старик", "Глинтвейн", "Скунс", "Киевская 20", "Печень врага", "Біла ворона", "Добро пожаловать", "Нинзя Чебурашка", "Январь 2005", "Развалюха" - підкорилися далеко не всім нашим скелелазам. Особисто для автора, мотоцикліста-початківця, стало справою принципу підкорити трасу "Мотоцикл", і йому це таки вдалося, хоч і з другої спроби. А трасу "Їжак" ми навіть проходили на швидкість з результатами: Федінчик І. - 1 хвилина 9 секунд, Чернявський Д. - 1:26, П'ятенко М. - 1:46.

Діти вчилися не лише лазити, а й страхувати. Зокрема, саме в Денишах Ілля Федінчик та 14-річний Микита Козінін опанували навик страхування скелелазів. Ці двоє хлопців страхували один одного а також більш легких 13-річного Костю Котельникова, 14-річну Дашу Іванченко та наймолодшу учасницю нашої команди - 9-річну Надю Федінчик. Не дивлячись на свій юний вік, ця смілива і витривала дівчинка, хоч і з муками та сльозами на очах, але мужньо долала складні для неї скельні траси. Хороший рівень лазіння продемонстрували і Микита з Костею - змогли підкорити більшість заведених нами трас. Даша, котра раніш до скелелазіння не мала жодного стосунку, теж увійшла у смак і кожна підкорена нею траса, хай простенька, але викликала шквал емоцій! Олександр, хоч і нечасто виходив на скелі (оскільки або був зайнятий у таборі, або ходив на закупівлі у село), не упускав можливості пройти посильний йому маршрут. Автор, можливо, і спробував би більше маршрутів, але комусь же потрібно було страхувати дітей на скелях ("якщо не я, то хто?"), адже його самого могли страхувати лише Олександр або Дмитро, котрий теж бував часто-густо зайнятий чергуванням у таборі.

Під вечір 9-го травня до табору прибула Євгенія Нікітчук у компанії своєї кішки Премії. Нажаль, через нагальні справи, вже у п'ятницю вона змушена була покинути нас, але "помацати" скелі у неї теж була можливість. У четвер та п'ятницю (10-11 травня) ми на скелях були практично самі, тоді як у суботу приїхало чимало охочих поскелелазити. Серед них були як ті, що бачили скелі вперше, так і досвідчені скелелази з дорогим і якісним спорядженням. І якщо перші дивилися на нас, як на "гуру" і зверталися за порадами (від чого, звісно, брала гордість!), то у других нам було чому повчитися, адже лазіння по скелях має безліч нюансів, які за кілька днів не опануєш - потрібен чималий досвід.

Декілька слів про організацію табору. ГРКС розділив учасників на дві групи, поставивши керівниками Микиту та Іллю і запровадив графік чергування. В задачі чергових входило приготування їжі згідно заздалегідь складеного меню і плану-графіку, миття загального посуду після їжі, забезпечення табору водою, підтримання порядку. Чергова група вранці підіймалася о 7:00, готувала сніданок, після чого був загальний підйом, пробіжка і зарядка біля 600-річного дуба на протилежному березі річки Тетерів. І тільки після цього сідали снідати. Здавалось би прості страви - каші, борщі, макарони - у поході мають особливий смак і не псуються навіть наступного дня. Завдяки близькості до села (1,5 км) у нас завжди був свіжий хліб і овочі для салатів. Увечері після "розбору польотів" були посиденьки з піснями під гітару.

Денишівські скелі за критерієм "доступність/ефективність" залишаються для нас на сьогоднішній день найбільш привабливим варіантом для лазіння на природних рельєфах. І поки у "Ольберів" буде можливість туди їздити - будемо їздити і насолоджуватись чудовою природою і відчуттям перемоги над собою після подолання чергового скельного маршруту. До зустрічі, Дениші!

 

старійшина ГО "Ольбери",

Максим П'ятенко.

Переглядів: 33 | Додав: AlexS
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Календар новин
«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтНдНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього 1
Гостей 1
Користувачів 0
Copyright MyCorp © 2018