18.12.2017, 14:51
Меню сайту
Міні-чат
Для того щоб побачити міні-чат увійдіть на сайт під своїм зареєстрованим іменем, або зареєструйтеся!

Наше опитування
Скільки років Ви займаєтесь туризмом ?
Всього відповідей: 229
Головна » 2016 » Квітень » 24 » 2016-04-15_17-Похід в Тріщаву
2016-04-15_17-Похід в Тріщаву
21:55

 

Весна

Ах! Яке ж чудове весняне сонце вранці, вдень і увечері; зі свіжою памороззю, холодними подихами вітру; найкраща погода для прогулянок… Дивишся з вікна і дивуєшся: «природа пробуджується, народжується знову – для літа, чудового й дитячого».

Середина квітня (до речі, не вельми тепла) подарувала дітлахам право відвідати чудовий та мальовничий край на кордоні Володимирецького і Сарненського районів – славнозвісну і традиційну Тріщаву. 15-17 квітня видалось найвдалішим часом для проведення цього дійства.

Перед залізничною станцією «Кузнецовськ» гомоніли люди, їх обличчя були веселими та безтурботними. Ось і пролунав тризвук потяга. Ближче, ближче, і нарешті цей металевий ланцюг зупинився перед дітьми у всій своїй величі. Речі були завантажені і діти мимовільно прощались зі своїм містом.

Через декілька мальовничих пейзажів все змінилось. Урвища, ями та діри розміром з нору якось велетня постали перед дітьми. Ніхто не промовив ні слова. Цього жахливого і жадібного слова: «Бурштин!». Того слова, через яке люди стають ненажерами і жадібними створіннями, через яке гори рівняються з землею, а луги стають велетенськими озерами. Навіть діти розуміють усю суть цього безладу. Без слів!

Щоправда, через деякий час ландшафт знову став природнім та звичним, як завжди. На станції «329 км» було тихо і спокійно. Та ось… З’явились вони… Крикливі та горласті діти. Декому допомогли підняти рюкзак, і усі, хто був там, поспішили через вечірній ліс до табору, де їх, звичайно ж, чекали старші «бджоли-трудівники».

Ліс гомонів, а сонце грало холодним промінням. І тут… із хащів наперекір усьому та під стукіт зозулі, маленька «орда» дітей пересувалась на південь, туди, звідки шуміла автомагістраль.

У сутінках ольбери зустрілись з одним дуже цікавим створінням. То був поранений птах, котрого збила машина. Не простий птах, ох, вельми не простий - яструб . Шкода тільки Олександра Васильовича, якого це «створіннячко» без жалю поранило, хоча наміри в нього були благородні – надати птахові медичну допомогу…

Сонце зайшло. В таборі було тихо, полум’я лизало казан. Десь вдалині почувся тріск гілок, гуркіт землі і несамовиті крики дітей. Вони дійшли. Все-таки змогли подолати ці велетенські і водночас такі короткі 7 кілометрів.

Усі поїли, попили чаю, розслабились, хтось залишився біля багаття, а всі інші пішли спати…

Ранок був холодний, перші роси вже зійшли… І хто знає, як спали би діти, якби не… чотири безжалісних і жахливих свистка. О, ні!

Табір став іншим – голосним! Зразу після виходу всіх чекала розминка, яка, мабуть, розбила думки дітей, що в поході всі відпочивають і ніхто нікого не чіпає. Ні, так буде вдома, але не тут.

Ось пройшов сніданок, обід. Чомусь було тихо… Після появи Максима Олександровича все змінилось. По табору почалась мурашина бійня. І скрізь - карти, карти, карти, і ще раз карти.

О так! Воно почалось. Воно - спортивне орієнтування! Тільки от метушня пробула зовсім не довго. Вмить все змінилось. Там, де секунду тому сиділи діти, були тільки сліди. Небо стало іншим - темним, сірим і непривітним. Деінде гомонів грім і блискали стовпи білого світла. Настрій зник.

Пройшло півгодини, година. Думки одні: «День зник, зникло орієнтування, зникло спілкування біля вогнища». Але всі дуже сильно помилялись.

День з’явився через півтори години після початку дощу. Щоправда, холодний і мокрий, але без опадів і, все-таки, день. Бувало і гірше.

Орієнтування було проведено на вищому рівні. По закінченню всі були мокрі, як пацюки, і щасливі, як породіллі. Спортивне орієнтування за картою видалось дійсно вдалим, успішним та захоплюючим. Залишається тільки дякувати організаторам.

Окрасою вечора було 3-х годинне спілкування біля гарячого і жаркого полум’я, з чаєм в руках і гітарою перед очами. Скільки історій, гуморесок та прикладів з життя вийшло тоді з думок на слова. Ех! Сиди та згадуй. Далі був сон – теплий, мрійливий та, здавалось би, вічний.

Ранок був свіжим та дійсно теплим. Добряче наївшись,провели змагання на найшвидше проходження траверси та спортивне орієнтування по азимуту. Переможці та організатори справились на найвищому рівні.

Відбило полудень. Табір вмить згорнувся (палатки, тенти, спальники тощо). Близько 14-ої години місце таборування було позаду, де ще хвилю назад грали в «Заграву».

Йшли довго. Сонце пекло несамовито, та, попри все, діти залишились задоволені. Кожен отримав від походу все, що хотів: хтось навички, хтось спогади, а хтось і добрячого прочухана.

Перейшовши ліс та поле, діти дочекались потяга. Запаслись запасом свіжого повітря та глибоко видихнули: «Нарешті!» - скоро рідний Кузнецовськ.

 

 

P.S. До речі, яструб, котрого привіз Олексій Гетманов для лікування до себе на дачу, через 3 дні одужав і полетів! Знай же, дика матінко-природо, про ставлення ольберів до тебе.

 

 


   ЗОШ №1, 9-а
   учасник походу
   Назар Пашко

 

Переглядів: 166 | Додав: IQman
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Календар новин
«  Квітень 2016  »
ПнВтСрЧтПтНдНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього 1
Гостей 1
Користувачів 0
Copyright MyCorp © 2017